Сьогоднішній учасник нашого соціального проекту «Медики-лідери думок підтримують Український Тиждень Імунізації» – провідний імунолог, кандидат медичних наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, експерт МОЗ з напрямку «Інфекційні захворювання», член правління ГО «Батьки за вакцинацію» Федір Іванович Лапій. В рамках своєї просвітницької діяльності Федір Іванович проводить лекції для медиків в різних містах України. Після однієї з таких лекцій, що пройшла у Нікополі, з експертом поспілкувався місцевий Агент змін вакцинації, поставивши йому питання про щеплення, що турбують суспільство найбільше.
Розкажіть про свою громадську активність у напрямку «популяризації» вакцинації. Як ви дійшли висновку про необхідність вашої участі, зокрема, у заходах ГО «Батьки за вакцинацію»?
Все дуже просто. Це тому, що я – лікар, який стикається з хворобами, я бачу випадки кашлюка, я бачив випадки дифтерії, правця, я досить багато подорожую Україною у професійних справах і так само подорожую на запрошення громадських організацій, займаюся просвітницькою діяльністю. Я впевнений, що без активних громадян, громадських об’єднань ми не зможемо змінити країну, зробити її кращою. Тому, користуючись можливістю, я приїхав до Нікополя у свій вихідний день на запрошення ГО «Батьки за вакцинацію» та ГО «Прихист».
Поговоримо з вами безпосередньо про вакцинацію. Чи відомі вам негативні наслідки вакцинації?
Так, мені відомі негативні наслідки – тривалість життя подовжується завдяки вакцинації, і це є ризиком у розвитку онкологічних захворювань у певному віці. Як кажуть онкологи, «немає людей без онкології, є ті, хто до неї не доживають». В даному випадку я говорю по це жартома, але це є частково правда. Так само ми говоримо про те, що так, вакцини можуть мати певні побічні ефекти, які проявляються підвищенням температури та місцевими реакціями. На превеликий жаль, це часом відлякує батьків від подальших щеплень, але тут знову ж таки, нажаль, а для когось – на щастя, батьки не можуть порівняти ці реакції з хворобами, від яких ці щеплення захищають. Бо припухлість та почервоніння у місці ін’єкції, підвищення температури – це невелика ціна, яку ми платимо за здоров’я та життя.
А як щодо негативних наслідків відмови від щеплень. Можете про них розповісти?
Так. Те, чому я став активістом ГО «Батьки за вакцинацію», лікарем, який підтримує вакцинацію – це досвід, який маю я та мої колеги навіть в умовах відносного епідемічного благополуччя, ми бачимо наслідки відмови від вакцинації, коли хворіють кашлюком діти, які не мають щеплення від кашлюка – і помирають. Випадки правця є у невакцинованих дітей. Я можу наводити у приклад багато випадків хронічного гепатиту В, який призводить до цирозу печінки, до необхідності її трансплантації, яка коштує більше 100 000 доларів. Це можна попередити вакцинацією на першому році життя.
Необхідність вакцинації взагалі прописана, як кажуть, кров’ю, бо інфекції, від яких проводяться щеплення, забирають життя.
Звідки, на вашу думку, з’явилася така кількість противників вакцинації?
Це дійсно на мою думку, бо я, на відміну від багатьох своїх колег, не звинувачую в цьому ЗМІ, я опоную їм та кажу: колеги, скажіть будь ласка, до кого завтра прийдуть батьки із питаннями щодо щеплень? До засобів масової інформації, чи до лікарів? Зі своїми проблемами, своїми симптомами, своїми скаргами і своїми питаннями щодо вакцинації – вони прийдуть до вас. Якщо ви у них не викликаєте довіри, ви підтримуєте міфи, пов’язані з вакцинацією – це і є, власне кажучи, основна причина проблем з вакцинацією і відмовами від неї. Я переконаний у тому, що основною проблемою з вакцинацією в Україні є деякі медпрацівники.
Довіри до лікарів зараз дійсно менше. Чому так сталося?
Тому що на сьогоднішній день ми маємо суспільство, яке спілкується з іншим світом, я маю на увазі інші країни, коли батьки, маючи доступ до мережі Інтернет, а тим більше коли вони володіють англійською мовою, вони мають можливість читати інші інформаційні джерела, які стосуються конкретно вакцинації. І коли вони приходять на прийом до лікаря і кажуть, що, от дивіться, у Німеччині ось так, а у США так, у Австрії так – і якщо лікар про це не знає, це є серйозним репутаційним ризиком для медпрацівників. Тож ми говоримо про проблему освіти, проблему верифікації інформації, проблему медичних кадрів.
А якщо лікар відмовляє від вакцинації?
Він злочинець.
В чому може бути причина? Чому лікарі інколи так роблять?
Це та ж сама причина, чому лікарі, вибачте, призначають «фуфломіцини», тобто препарати, ефективність яких не доведена. У нас багато дітей проходять обстеження на дисбактеріоз, багато мам боряться із цим, не так із проблемою, як з назвою. Та ж сама проблема коли дитина перед вакцинацією має походити обстеження, загальний аналіз крові чи сечі, – цього робити не потрібно. Або, зараз деякі медичні працівники поширюють міф про те, що в Україні потрібно двічі на рік проводити дегельмінтизацію, що це рекомендовано ВОЗ – ні, це є брехня.
Тобто причина, чому деякі лікарі можуть відмовляти від вакцинації, та ж сама, чому лікарі призначають «фуфломіцини» та поширюють міфи – нестача адекватної інформації, довіра сумнівним її джерелам.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Робити щеплення треба обов’язково – лікар Комаровський
Ще у тих, хто виступає проти щеплень часто трапляється така аргументація: ніби то вакцинація «збиває природний курс» імунної системи дитини.
Вакцина дійсно збиває природний курс, а відсутність вакцинацію вводить у дію природний відбір, як це було раніше, у довакцинальний період. Всі помирали від дифтерії? Ні, 50%. Всі помирали від натуральної віспи? Ні, 50%. Як правило, двоє з десяти дітей не доживали до двох років через кашлюк.
Якщо ви любите свою дитину, ви повинні її захистити, провакцинувавши від хвороб, які раніше забирали життя.
Те ж саме стосується кору. Кір – тяжка інфекція. І ті, хто перехворів кором у період спалаху наприкіці 2017 – на початку 2018 року, підтвердять мої слова. Так, хтось переніс інфекцію відносно легко, але 30% хворих на кір мали ускладнення у вигляді пневмонії. Ми маємо летальні наслідки серед попередньо здорових дітей. Скажіть будь ласка, чому ми повинні платити ту ціну за «здорову націю», коли хвороба може бути легко попереджена, і ми не повинні взагалі перейматися кором, якщо існує вакцинація?
Деякі люди відкладають щеплення на вік після року, після трьох, після семи, є у цьому якийсь сенс взагалі?
Немає жодного. Якщо ми говоримо про рекомендацію лікарів відкласти щеплення – ще раз повторюю, це є злочинці щодо здоров’я і життя дітей. Батьки повинні зрозуміти, що календар щеплень створений таким чином, щоб максимально захистити дитину у той період, коли перебіг хвороби найтяжчий, або найбільший ризик хронізації, коли ми говоримо про гепатит В. Календар щеплень, який ми маємо, відповідає календарю більшості країн Європи.
Чи часто до вас приходять батьки, які відмовляються від щеплень? Чи намагаєтесь ви їх переконувати у необхідності вакцинації?
Часто. Чесно скажу – не дуже намагаюсь. Я намагаюсь їм дати не стільки контраргументи, скільки факти і можливість почитати джерела інформації, яким я довіряю, як лікар. Повірте мені, я читаю літературу як за, так і проти щеплень, і можу порівняти якість цієї інформації. І у джерелах, де подається інформація проти вакцинації, ця інформація є фейковою, неправдивою, вона апелює не до здорового глузду, а до емоцій.
У більшості випадків батьки вдячні за альтернативну до їхнього сприйняття думку, за те, що я не наполягаю і залишаю рішення за ними. Більшість врешті вакцинує дітей, тому що аргументи про дієвість та необхідність вакцинації набагато сильніші, ніж аргументи про те, що вакцини це хімія, яка вбиває імунну систему.
Які сумніви особисто вам доводиться розвіювати найчастіше?
Дуже часто звучить в Україні міф про те, що вакцини і аутизм пов’язані. Це один із найпоширеніших міфів не тільки серед батьків, але, нажаль, і серед медпрацівників. Для моїх колег, які працюють за кордоном, дуже дивно, що в нас досі про це говорять. Вони дивуються «а у вас що, не знають, що це фейк?». Вже існує безліч наукових доказів про те, що вакцини і аутизм ніяк між собою не пов’язані.
Жарти жартами, але якщо ви порівняєте графіки частоти використання мобільних телефонів та випадків аутизму, ви побачите, що ці криві ідуть поряд. Якщо ви порівняєте графіки частоти вживання так званих органічних продуктів, що зараз є дуже модним, та графік частоти діагностування аутизму, ви теж побачите зо ці криві зростають достатньо паралельно.
Міфів, звичайно, є дуже багато, і виникають вони там, де бракує знань, бо де немає знань – там немає меж для фантазій, які не мають нічого спільного з реальністю.
Чи можна спрогнозувати, чи буде у дитини негативна реакція на проведене щеплення?
В принципі, можна спрогнозувати, бо ми використовуємо вакцини вже не одне десятиліття, коли ми говоримо про вакцину БЦЖ, про вакцину АКДП, і звичайно система моніторингу за небажаними реакціями є достатньо чутливою. Ця система є основою інструкцій і вказаних у них побічних реакцій. Крім того, вірогідність мати більш виражені реакції збільшується з віком. Саме тому, календар щеплень сформовано таким чином, щоб у перші роки життя дитина могла отримати захист від усіх найнебезпечніших інфекцій.
Як і коли потрібно вакцинуватися дорослим? Бо дуже часто, коли ми стаємо дорослими, ми забуваємо про те, що необхідно захищати себе і надалі.
Не лише пересічні українці. Забувають і лікарі, і шкода, і часто лікарі підходять і питають, а чи правда, що дорослі мають ревакцинуватися від дифтерії та правця кожні 10 років? Так, це правда, і лікарі так само, як усі дорослі люди повинні проходити вакцинацію від дифтерії та правця кожні 10 років.
Також ви можете захистити себе додатково, якщо ви доросла людина, і від інших інфекцій. Наприклад, я вакцинуюся проти грипу, вакциную також своїх близьких і дітей. Дорослі, які не хворіли вітрянкою, можуть захиститися від неї, зробивши щеплення, але на даний час вакцина у Україні тимчасово недоступна. Якщо ви жінка, ви можете зробити щеплення від ВПЛ (вірус папіломи людини). Усі дорослі можуть захистити себе від гепатиту А, який у дорослому віці переноситься достатньо важко. Якщо ви подорожуєте, то вам може знадобитися вакцинація від жовтої гарячки або черевного тифу, тощо.
Куди звертатися батькам, які мають сумніви та хочуть отримати фахові поради, позбутися страху, окрім як до свого лікаря?
У першу чергу вони мають звертатися до свого лікаря, як би він не називався – педіатр, чи сімейний лікар. Ми не можемо забезпечити у кожній амбулаторії фахівця з імунопрофілактики. Але, батьки зараз усі користуються смартфонами, інтернетом, соціальними мережами, форумами. В Україні розвиваються інформаційні платформи з надання достовірної інформації щодо вакцинації. Наприклад, Центр громадського здоров’я МОЗ України (www.phc.org.ua), безпосередньо на сайті МОЗ нарешті з’явилася сторінка з інформацією щодо вакцинації. У нас є організація «Батьки за вакцинацію» (www.bzv.org) і при ній створена дискусійна група у соціальній мережі Facebook («Вакцинація: питання та відповіді»), там ви можете задати питання і компетентні лікарі надають вам фахову відповідь. Крім того, є також сайт www.moi-privivki.com, де простою мовою надано інформацію про хвороби, від яких проводяться щеплення. Це ті джерела, за які я ручаюся, відносно достовірності і валідності інформації.
Що б ви хотіли ще сказати нашим читачам?
Я напевно скажу, бо часто кажуть, начебто лікарі своїх дітей не вакцинують. Це неправда.
Я лікар, у мене двоє дітей, я їх люблю і саме тому я їх вакциную, не тільки обов’язковими щепленнями, а й додатковими.
Я маю велике коло своїх колег, які вакцинуються самі й вакцинують своїх дітей і ми радимо вакцинацію своїм пацієнтам.
Багато питають, як обрати собі правильного лікаря. Зараз, коли почалася приписна кампанія і ви можете самі обирати того лікаря, з яким будете співпрацювати все життя, моя коротка порада: якщо лікар відмовляє від вакцинації, або каже відкласти вакцинацію на другий рік життя, це поганий лікар. Пошукайте того, хто керується здоровим глуздом, любить вас, вашу дитину, який піклується про ваше здоров’я і підтримує вакцинацію як за календарем, так і поза ним.
Бесіду провела Марина Воробйова для видання «Грані», ГО «Прихист» та ГО «Батьки за вакцинацію».