Сьогоднішні учасники соціального проекту “Медики-лідери думок підтрімують Український тиждень імунізації” – популярні лікарі, медичні блогери та популяризатори доказової медицини – Сергій та Ольга Макарови. Сергій – лікар загальної практики, співавтор підручника “Клінічне обстеження дитини”; Ольга – педіатр, кандидат медичних наук. Просвітницька спільнота, створена подружжям Макарових у мережі Facebook, наразі є одним з найвпливовіших та найпопулярніших українських Інтернет-ресурсів, присвячених доказовій медицині. Наш кореспондент поставив лікарям найпоширеніші питання про вакцинацію, що турбують усіх матусь и татусів.
Мабуть, кожну маму хвилює питання імунітету її дитини, і вона починає шукати способи «підняти» чи «укріпити» її імунітет. Та чи справді ми можемо якось вплинути на стан здоров’я дитини, щоб вона зростала здоровішою? Чи можна якимось чином «стимулювати» чи «зміцнювати» імунітет? На що насправді варто витрачати час і кошти, щоб досягти цієї мети? Яку роль у формуванні імунітету відіграє вакцинація?
Більшість дітей, навіть ті, яких батьки вважають слабкими і вразливими, насправді мають нормальну імунну систему. Бо не часті ГРВІ є ознакою порушення роботи імунної системи, а, наприклад, часті важкі бактеріальні ускладнення. Це означає, що якимось чином «зміцнити» чи укріпити додатково імунітет навряд чи вдасться, бо неможливо «відремонтувати» те, що й так справно працює. Разом з тим, імунну систему можна навчати, знайомити з потенційними ворогами заздалегідь, ще задовго до реальної зустрічі з ними, для того, щоб імунна відповідь була швидкою та потужною. Власне, в цьому і є сенс вакцинації.
Чи може вакцина «послабити» або «перевантажити» імунітет дитини?
Це все одно, що сказати, що читання книги послаблює інтелект, або відвідування спортзалу робить слабкими м’язи. Насправді, від самого народження дитини імунна система зазнає впливу набагато більшої кількості різноманітних антигенів, ніж міститься у вакцинах. Це нормальний природній процес. Вакцини ж вивчалися та розроблялися тривалий час саме для того, щоб досягнути оптимального співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при їх застосуванні.
Вакцинація, мабуть, одна з «найміфологізованіших» тем в педіатрії – про щеплення розповсюджуються «страшилки» в ЗМІ і на батьківських форумах, а будь-яку проблему, що виникла після щеплення, вважають його результатом. В чому причина такого іраціонального страху перед вакцинацією і як батькам його перемогти?
Проблема дуже складна та багатокомпонентна. Антивакцинальний рух існує з моменту створення першої вакцини і зникне, певно, хіба що тоді, коли більшість контрольованих інфекцій буде ліквідовано і відпаде необхідність у вакцинації проти цих хвороб. Якщо говорити конкретно про Україну, то одна з головних на сьогодні причин недовіри до вакцинації – це низький рівень довіри до працівників охорони здоров’я. Коли медпрацівники всіх ланок будуть володіти якісними та актуальними знаннями щодо вакцинації, і будуть кваліфіковано доносити цю інформацію до населення, ситуація може значно змінитися на краще.
Чому люди бояться вакцин, але не бояться антибіотиків та інших ліків і навіть призначають їх собі самостійно?
Виключно тому, що саме стосовно вакцин найбільший ажіотаж в ЗМІ, соцмережах, на різноманітних форумах тощо. Є ліки, які набагато менш безпечні, ніж вакцини, але їх бояться менше через відсутність настільки активного обговорення ризиків, пов’язаних з їх застосуванням. Крім того, звичайно, потужний антивакцинальний рух створює таке інформаційне середовище, в якому культивується негативне ставлення до вакцинації, що неминуче призводить до зниження довіри до вакцинації.
Чи погоджуєтесь ви «вести» пацієнтів, що відмовляються від щеплень? Якщо так, чи багатьох в результаті вдається переконати і які аргументи переконують найчастіше?
Погоджуємося. Ми ніколи не тиснемо на пацієнтів. Завжди кажемо, що це їх зона відповідальності – приймати рішення стосовно вакцинації. Наше завдання – надавати якісну та об’єктивну інформацію, що допоможе прийняти виважене та аргументоване рішення. З противниками вакцинації намагаємося щоразу потроху обговорювати предмети їх страхів та сумнівів. І зрештою, дуже часто, на певному етапі звучить питання: «А з чого нам краще почати щеплювати дитину?»
Чи стикалися Ви в своїй практиці з негативними наслідками щеплень? А з наслідками вакцинокерованих хвороб у нещеплених дітей?
З наслідками вакцинокерованих хвороб у нещеплених дітей, на превеликий жаль, зустрічаємося регулярно. Що ж стосовно негативних наслідків – на щастя, лише незначущі реакції, що швидко минають.
Що Ви зазвичай радите батькам, які хочуть почати вакцинацію дітей, але бояться? Що може допомогти батькам перемогти страх перед щепленнями?
Радимо всебічно вивчити це питання, ознайомитися з інформацією з тих джерел, де про вакцинацію розказано неупереджено та об’єктивно. Знання допомагає приймати важливі рішення усвідомлено та відповідально.
Один з найбільших страхів батьків – вакцинувати «недоообстежену» дитину і «не помітити» якийсь прихований запальний процес. Чи насправді потрібні перед щепленнями обстежуватися у вузьких фахівців, здавати аналізи крові та сечі, імунограми?
В переважній більшості випадків, для виключення наявності певного протипоказу до проведення вакцинації достатньо ретельного огляду, вимірювання температури тіла та опитування батьків. Виконання різноманітних аналізів більше має значення для заспокоєння, створення ілюзії підготовленості до вакцинації, бо, насправді, ці дослідження не мають ніякої прогностичної цінності стосовно можливих ризиків вакцинації, тобто жодне дослідження не дозволяє передбачити, як дитина відреагує на вакцину.
Які реальні протипокази до вакцинації існують? Чи можна вакцинувати «дітей, що часто хворіють», дітей-«алергіків»? Чи треба чекати тиждень (місяць, тощо) після перенесеної хвороби, а вже тоді вакцинуватися?
Реальні протипокази перераховані в наказі про вакцинацію та в інструкціях до вакцин. Справжніх протипоказів до вакцинації не так вже й багато. І часті епізоди ГРВІ та більшість алергічних захворювань до них не належать. Що стосується перенесеного якого-небудь банального захворювання – то науково доведено, що введення вакцини навіть відразу після зникнення гострих симптомів не позначається негативно ні на перебігу захворювання, ні на реакції на вакцину. Тому просто немає потреби чекати кілька тижнів, чи, тим паче, місяців.
На жаль, часто батьків відмовляють від щеплень саме лікарі через надумані протипокази та «комерційні» діагнози. Якими критеріями можуть керуватись батьки, обираючи лікаря для своєї дитини? На що в першу чергу варто звернути увагу? Як батькам, що не мають медичної освіти, зрозуміти, що перед ними – «доказовий» лікар?
Питання, напевно, складніше, ніж може здатися на перший погляд. Бо наразі вже не рідкість ситуація, коли лікар позиціонує себе як «доказового», але в багатьох речах дотримується ще застарілих, або відверто некоректних з наукової точки зору поглядів. Але є певні орієнтири, які слід брати до уваги: це обізнаність про підходи, що використовують в цивілізованому світі, мінімально необхідні призначення, а не довжелезні списки ліків, здатність чітко, логічно та послідовно обґрунтувати свої рекомендації, спокійна реакція на прохання продемонструвати джерела, на які посилається лікар, а самі джерела – це ті, що мають авторитет у всьому світі, а не лише в країнах пострадянського простору.
Противники щеплень часто кажуть, що лікарі не вакцинуються і не вакцинують своїх дітей. Розкажіть, будь ласка, про свій особистий досвід вакцинації та досвід Вашої родини.
Цього року ми отримали ревакцинацію проти дифтерії та правця, а також всією родиною восени провели щорічну вакцинацію проти грипу.
Бесіду провела Марія Калмикова спеціально для ГО “Батьки за вакцинацію”